— шепотів у потилицю княжому гонцеві ставний чорновидий молодик.
А другий — високий, ставний, з густою шевелюрою і сумними, ніби вкритими пеленою туману, очима, неквапом стенув плечима: можна тут, можна й дома.
— Овсянников , — всміхнувся йому назустріч ставний високий чоловік , — Павло Абрамович.
— Повернеться , — лагідно заспокоїв абата, непомітно підступившись до них, ставний дідуган із широкою сивою бородою й хитрими очима , — вони сяяли пронизливою блакиттю весняного неба.
З лави підвівся ставний хлопець — майбутній чоловік Рузі.
Вигулькує ніби нізвідки, все такий же, яким і був за життя — високий, ставний, чорновусий, чорноокий, повен сили і снаги.
Я не могла не всміхнутися з її ворожості до бідного па — рубчини; то був ставний, дужий юнак, гарний з лиця, міцний і здоровий; та його одежа пасувала до його цілоденних занять — роботи на фермі та біганини по болотах за кролями й куріпками.
Ач який він став гарний, високий, ставний, яке гарне чисте обличчя і русяве хвилясте волосся вибивається з-під студентського картуза.
Пам’ята єш — молодий, ставний, щасливий … а тепер сивий дід …