«Добре ! от добре !» сказав Солопій, ляснувши руками.
І капітан Немо показав мені бляшану скриньку з французьким гербом на кришці, заіржавілу в солопій морській воді.
А Солопій Черевик, нап’явши замість шапки макітру, дременув навтьоки, нічого не бачачи перед собою.
Голопупенко, Голопупенко !" закричав, зрадівши, Солопій.
«Коли хочеш, то й як звати, і на прізвище, і всяку всячину розкажу: тебе звуть Солопій Черевик».
«Як же, жінко», підхопив Солопій: «та з нас-бо тепер сміятися будуть».