Він зривав з себе бандажі, мої молитви і сльози, видно, не помагали, хапався сідати … сідав і падав, як сніп, і все просив віддати йому пістолю.
Край дороги гаряче спахнув сніп мерехтливого проміння — з серпом у зігнутій руці випросталась молода жниця, рукавом полотняної сорочки витерла піт з чола …
У глибині горища косий сніп сонячних променів із слухового вікна, в якому рухливо блискотіли пилинки, невтримно вабив, мов чарівний маяк.
Сніп світла падав на неї, наче проміння місяця, що виглянув із-за хмар.
В ту ж мить Оксані на голову наче гора звалилась — вона тихо опустилася на землю й обличчя руками закрила, а голову, як перепеленятко сполохане , — під сніп.
Він натиснув на поршень і пустив ядучий сніп аміачних бризок просто б очі собаці.
Знову вдарив по «Ізміту» потужний сніп світла, і Лукас збагнув, що то прожектор з військового корабля.
Вивільнилася з блідого тіла, як сніп іскор із ракети в небі.
Коли хлопчик знову потрапив у сніп приглушеного світла від фар автобуса, пришпилений до ніг сорокафутової тіні, вони вперше змогли його добре роздивитися.
— з чаші радіотелескопа навскоси до обрію вирвався сніп полум’я.