А труп капітана на підлозі світлиці й думки про те, що той мерзенний сліпак блукає десь поблизу й щохвилини може повернутися , — від цього мене брав такий жах, що аж морозом обсипало.
Ах, Джордже, сліпак ти — пустив намарне всі ці роки й дав мені нагоду знову закохатись !
Біля неї сидять у піску Юрко Дуцик і Льоник Дряпушко, що впіймав на Інці сліпака, встромив йому в задок соломинку, замазав очі слиною, змішаною з піском, і сліпак стрімко зник у небі, вже й не видно соломинки.