Ще хтось засміявся, сміх був Никодимів, сласний і дражнячий.
Кров зойкає, спалахує, несамовито рветься й переходить у дикий, сласний вихор.
Кирпатий аж ревнув од утіхи, а в сінях загуркотів сласний, нетерплячий сміх і посунув усю сіру юрбу ближче до порога «камури».
Потім пригорнулась до нього, як танцювавши, і він відчув на мить сласний лескіт її язика.
Навіть вимовляти його була насолода, бо в нім бриніла луна її пестощів, сласний відгомін поцілунків, що позасинали йому на устах, очах і грудях.
Йому докоряють сласністю, але який же порядний танець не сласний?