Можливо, саме тепер такий випадок настав, і мені треба подібно до кравчика, підмайстра, з тупою старанністю скніти над діркою.
Мусив я скніти останки свого нелегкого життя в чужому краї і кості мої мали тліти посеред чужих людей.
В одній лежали ложки, виделки й ножі, а в другій — звичайні речі, яким судилося скніти в шухляді для різного непотребу: кілька ручок, пачка чеків і зв’язка ключів, які, напевно, пережили двері, що їх відмикали.
Хіба ми можемо присилувати археолога, педагога, астронома абощо не скніти в глухих стінах свого фаху, а невтомно відчиняти вікна в інші дисципліни?
Недовго нам залишилося скніти по темних шпаринах і закутках, вихоплюватися з-під сліпих підошов людей.
Стільки простору, не треба скніти над підручниками.
А по-друге, я не збираюся скніти над розшифровкою, як кустар-одиночка.
А Дорі віхою скніти, щоб знав, куди повертатися.
«Добросердний, разом нам не жити, радо руку дасть тобі сестра, а мені у келії і скніти, тільки пам’ятай про ту, котра завжди по тобі сохне у журбі, скоро жде її земля сира».