Вернулись ми на «Свистун» і другого ранку почали думати про зустріч з підводниками.
За Підцубними — Рибалки, за Рибалками — Рябошапка, Свистун, Туровець, Тригуб …
Вже й по селі клептали меткі язички, що Сенько Свистун обіцяв Абрамкові пейси обскубати, ноги поламати тощо.
— Що се нема нашого рицаря , — промовив з іронією Свистун, мірячи на Горовенка.
Правда, Харченко написав добру книжку «Про догляд за дітьми», а Горовенко зложив книжечку «Про Київську давнину», але ті книжечки побрали «передивитися» — першу Свистун, а другу Шварцман і передивлювались поти, поки десь вони і погубились …
Не розколовся тільки Ягельський, Свистун та ще Васильченко, принаймні до сьогоднішнього дня.
Ов, зніяковів інвалід УГА Сень Свистун, станув біля дверей, випрямив свої потрощені костомахи, здер догори мережане шрапнелем чоло — стоїть хлоп, гей на звіті.
— прошепотів помалу Свистун, заплющив очі й, спазматично схлипнувши, замотав головою з відчаю, зарипів зубами.
— різким басом зарапортував Сень Свистун і стукнув дубовими киями до долівки.
Старшим біля брами був Йосип Свистун, маленький вертлявий козак, котрий любив і вмів гарно свистіти.