Прийди-но ти, сарака, до сповіді, бо як ізволікатимеш, то я тобі, пані, й покути не дам.
І так, кажуть, сарака п' є, що вже, мабуть, не вийде із запою, а якщо вийде, то вже точно обов’язки голови ВРУ виконувати не зможе.
Павло Емілій відповів гінцеві, якого сарака полонений король македонський послав із благанням не вести його слідом за тріумфальною колісницею: «Хай звернеться з цією просьбою до самого себе».
А коли який сарака заїкнеться про волю й незалежність, тут же його затюкають філозопи з Варшави, та є доморощені, продажні, які, бач, звідкись узяли, що без Польщі ми будемо негайно завойовані чи Туреччиною, чи Кримом, чи ще кимось …
Старому спирало дихання, тому раз од разу, сарака, заходився таким голосним кашлем, якби хтось гупотів у сто бубнів.
«Підведуся та й піду» , — говорив заодно, сарака.
Буде, сарака, пам’ятати, коли Великдень у шпиталю пролежав.
На фронті, еге, відорве ногу, та й чоловік, сарака, вижне.
Мучився, мучився неборак, кидав собою сарака, бо був у кожному дзеркалі.
Бо тепер у шпиталі лежати би, та й аж з цього мирно вийде, буде іще, сарака, щасливий !