То була гола нагірна рівнина, що нагадувала гору поблизу Кейптауна біля мису Доброї Надії, тільки менших розмірів.
Рівнина довго здригалася від безперервних розрядів.
Перед пагорбом простягалася рівнина, схожа на парк; на ній купками росли мімози з плоскими вершинами, а серед них — дерева мачабель з блискучим листям.
Німці швидко зорієнтувалися в ситуації, встановили кулемет і почали стріляти в наших, що бігли до лісу і були, як на долоні, бо до лісу йшла майже рівнина.
В ряді письмових джерел нинішні Розтоки мають назву Тисова Рівня (тобто рівнина, на якій росли тисові дерева).
Рівнина замикалася на обрії нагромадженням скель, деформованих вітрами й дощами, а вдалині, з-за горизонту, витикалася конусоподібна верховина, і над нею непорушно стояв густий чорний дим.
Якраз під ними розляглася рівнина, ото чена зусібіч горами.
В одну мить на місці хащів, молодняка, чималих дерев зробилася рівнина.
Позаду нічого вже не було видно за сизим димом, а попереду зненацька відкрилася сіра глиниста рівнина, і забовваніли віддалеки пласкі пагорби на хонтійському боці, і танкова лавина, не стишуючи ходу, посунула туди.
У панорамних вікнах тьмяніла безмежна сіра рівнина з оранжевими й синіми вогниками транспортних ліній.