Із Великого шляху прямує додому її Тимофій, високий, ставний, над лобом повис важкий русий чуб; степовим спокоєм 'і духом віє од нього, тільки глибокі очі якісь сумовиті, начеб прожили значно більше, ніж усе гнучке і міцне тіло.
Стрільцеві було років тридцять, але невеличка темно-руса борідка і такий же темно-русий, . підстрижений під скобку чуб, що вибивався з-під шапки, робили його старшим, поважнішим.
Спочатку вона й не ворухнулася, віддаючись цьому безумному поцілунку; потім одним рухом повернула голову, і - чи то з її волі, чи випадково — маленькі жіночі уста зустрілися з його губами, над якими вився хвилею русий волос.
Ті ж сірі допитливі очі, рівний, з ледь помітною горбинкою ніс, короткі темні вусики і густий темно-русий чуб, що непокірними кучерями вибивався з-під шапки.
І лише русий оселедець і золото сережки вирізняли його З-поміж усіх ратників, а ще — пооране думами чоло.
— Мав сиві очі, високе чоло, русий вусик і голос п о дібний до звуків віольончелі.
Слово «русий» (прикметник) виникло з сло ва «роса» так, як «малиновий» з «малини».
Русий, вибілений сонцем чуб обвівав його смагляве чоло.
Також у санскриті (і особливо у «Рик Ведах») слово «русат» значить — ясний (білий, як роса, росяний, русий).
— гарно одкидаючи свій темно-русий шовковий чуб, палко говорить Іван.