Він написав її ще в Еврасі, дорогою доопрацював, а в Манхаині, коли вирішив їхати на Ініс на н — Драиґ, надіслав рукопис звичаиною поштою до Кованхара, на адресу кафедри пророцтв і яснобачення.
І. С. Вагнер, прочитавши цей рукопис, написав: «Усе це було.
В обкладинці «Дзета» був рукопис «Епсилон», а в обкладинці «Дельта» — твір «Дзета».
І повірте: коли рукопис можна прочитати, то читати його не варт.
Перед відбуттям до Європи я попросив видавця нікому не показувати рукопис, бо по ньому ще треба було пройтись.
Рукопис цей — занадто страшна дійсність, щоб бути вигадкою, занадто обґрунтована, щоб бути простим продуктом фантазії, і виявляє занадто глибоке знання таємних пружин життя, щоб бути простим обманом.
Рукопис роману «Помирав уражений проліском сніг» він мені повернув, бо його зміст не вкладався в селянську програму журналу «Основа».
— Але проте на початку нашої розмови ви висловились про рукопис «Дзета» досить зневажливо.
Він ніколи не висував її, але почував, що рукопис там притаївся, як нечисте сумління.