— Дуже модний придорожній бар-ресторан у Соммереворті.
З правого боку дороги, біля громіздкої будови — складу декорацій — містився невеликий ресторан , — його охоче відвідували в дні зйомок статисти, які проводили тут довгі години чекання.
Ресторан був майже повний: багато чужоземців та іншого люду; судячи з їхнього вигляду, художники та літератори.
Десь близько мав бути ресторан, бо оркестр грав дуже голосно.
От я й хочу спитати: можна вас запросити в якийсь інший ресторан і чимось пригостити?
А в її очах читається очікування ресторан і повна готовність до ліжка …
Ресторан «Поплавець» зовні нагадував велетенську чарку, в якій вирувало, пінилося, ніби туди щойно хлюпнули чогось шипучого.
Коли наступного дня журналіст увійшов у ресторан, де було призначене побачення з Раулем, всі відвідувачі повернули голови у його бік, але заспокоїлися, як тільки Рауль махнув Рамберу рукою, і втратили до нього інтерес.
Тому день у день ресторан заповнювався виключно чоловічою компанією.
Сунувши руку в кишеню, Аксенчук намацав там гроші: «Зайду в ресторан …» Ця тупа, безсила думка повела його до центру міста.