Підлога навколо Місті, її ліжко — усе закидане мокрими кульками акварельного паперу.
Це дуже сувора обстановка: кам’яна підлога, кам’яні стіни, ні килимів, ні занавісок, ніщо не говорить про присутність тут жінки.
Менше ніж за п’ять стоп там, де у будь-якому порядному підземеллі мала бути стіна, закінчувалася підлога і починався простір.
Мертва потвора ще довго звивалася й корчилася, ніби шматок дроту, й вся підлога, як ви розумієте, була мерзотно загиджена.
Вібрація вщухла, й підлога трохи похилилася в них під ногами.
Підлога, дошки брудного темночервоного кольору, сильно подряпані дошки, шпарини між ними.
Звук, який створювала Підлога, був схожий на кінець світу, наче канати, що підтримують небо, лопалися й скручувалися в повітрі.
А поруч, у пивній, під ногами п’яних робітників гриміла підлога і одчайдушний голос виводив: Получил получку я, веселись, душа моя.
Підлога устелена лінолеумом, на одній з оббитих пофарбованою фанерою стін — величезна карта заполярного сухопутного фронту.
Чисто вибілена камера, постіль, блискуча підлога …