Порошина до порошини, корінець до корінця, думка до думки, зеренце до зеренця, а ще — листя опаде, а ще — Божа роса — і вже нуртує жива земля, вже весна її будить.
Він увесь діяв під владою великого біля самого кратера вулкана, осяваний його виверженням й готовий щомиті щезнути, як порошина.
Приклала її до підставки ворожильної кулі, і в ній опинилася крихітна порошина чорного дерева, цілком достатня для аналізу.
Будинок був самотній — але жодна порошина не сміла торкнутися розсохлих мостин, широкої стільниці обіднього столу чи клавіш відкритого клавесина; з темних портретів презирливо дивилися один на одного манірні, холодні обличчя.
Я, Асмохат-та, у чиєму подолі гурхан Джамуха не більше ніж порошина, кличу вас усіх.
— І дав наказ привести найліпших мурників; наказав так розбити вежу, щоб жодна порошина не впала на Іванка, якщо ще живий.
Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж він у мене один, як порошина у оці !
— Скринька маленька, але, мабуть, кожна порошина багато чого варта !
Усе ж він був хоробрим Придатком — ні, він був хороброю людиною, впертий нойон Джелме, порошина в подолі гурхана Джамухи.
А янголи сиплють помалу й уважно: дрібка за дрібкою, порошина за порошинкою.