І тільки почало поночіти, Хреб вже не міг далі стерпіти й виліз зі своєї хатки …
І тільки ввечері, як сонце сяде і надворі стане поночіти, їх нерви заспокояться, якраз так, як той вітер, що тижнями дме цілий день од сходу до заходу сонця і надворі стишується вже смерком.
Місяць починає вже поночіти і, мабуть, десь далеко на землю сходить світанок.
— За годину почне поночіти, а в темряві немислимо плисти, не роблячи шуму, який неодмінно викаже нас.