Він пішов, обминаючи людей, які покотом лежали скрізь на траві.
У Миргороді вони взяли горілки вже не чотири цебра, а цілу бочку й усе місто покотом поклали.
— Розкидав свої вуха, що й не ступиш , — незлобиво буркнув Гуня і, присівши, низом побачив козаків, котрі покотом лежали на дні балки.
Все лежало покотом, спочатку червоні, а далі в перемішку, горді бійці Степовики разом зі своїм командиром, хоробрим Чорним Вороном слали вічним сном.
Пандіон опинився в тісній квадратній кімнаті, набитій людськими тілами, що лежали покотом.
Лягали покотом, один побіля одного, щоб було тепліше.
Діти давно вже спали покотом, і як розходилися, сестра взяла з собою лише найменшого.
На тих полах покотом спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на барлозі драні свитки й кожухи.
Бранці наші ночували покотом на березі: ми ж бо зовсім про них забули, вітаючи гостей, і зрештою так і поснули, про них не згадавши.
Люди Лукавого навіть незчулися, коли в сінях покотом лягли.