Баба-повитуха в чистій сорочці, в білій чистенькій намітці, командувала молодицями, неначе генерал москалями.
То повитуха фей, така маленька , — Не більша, ніж агатовий камінчик У олдермена в персні.
Повитуха покликала куму в кімнату й подала їй на руки дитину.
Серед світських жінок одна народжує, а инша сповиває, в Діви ж не так: сама народила і сама сповила, сама і мати без труду, і повитуха — не допустила-бо комусь нечистими руками торкатися Різдва Пречистого.
Аж тут і бабця-повитуха іде — покликали її, не забули.
Коли народилася, мишка перебігла через світлицю, і баба-повитуха сказала, що то добрий знак.
У царському двірцеві видюща мати (знатна повитуха-пупов' язка Празна) сказала цариці Ользі: «Синула !»
Мене звуть Саломея, повитуха, і це я приймала пологи в твоєї матері, коли вона тебе народила.
Надто вже смішно вийшло: Повитуха Коблан Залізнолапий.
М. роздавали дітям — посівальникам і щедрувальникам на Новий рік, колядни кам на Різдво, ними повитуха пригощала своїх «онуків», ними ж обдаровували на