— Але дайте мені кілька днів відпочинку, перш ніж послати на нові побігеньки.
Виявляється, таки є щось у цьому житті значно вище, ніж наші побігеньки — хтось добрий жу риться і дбає про нас, братику.
Іван Тихонович повернувся з відром картоплі (молодець, зметикував, як замаскувати свої побігеньки), задоволений: бабуся погодилась узяти й виходити пораненого.
— То як же це ти, хрещена душа, до жида на побігеньки потрапив?