Йому не уві сні, а наяву явився преподобний Макарій Жовтоводський, кажучи: «Іди скажи ігуменові та братам, щоб пильно дотримувалися повстримности, а найбільше щоб не тримали в обителі п’янкого питва, бо пиятика у всіх бідах винна.
Зрештою, пані Кобас і не приховувала, що цих кілька пляшок то лише вступ, що справжня пиятика тіль ки тепер починається.
Потім ми сіли до простої, зате веселої вечері, а після неї відбулася добра пиятика.
Кожна нова пиятика виявлялася відчайдушнішою за попередню — а на цій, останній, позначився вже навіть якийсь надрив.
Пиятика ославила вже нас На всі народи заходу і сходу; Нас мають за п’яниць, нас дражнять свиньм Цей звичай всяке наше добре діло Знеславлює і зводить нанівець.
Підкуплений тюремник приніс деяким арештантам горілки, і, звичайно, пиятика кінчилася непристойними співами, криками та бійкою.
Рано на зорі, по першому мокрому снігу і в крижаний вітер, рушали в ліси й поля, а смерком знову повертались, усі в грязюці, з розчервонілими обличчями, що пропахли кінським потом та шерстю зацькованого звіра , — і починалася пиятика.
У клубі пишний обід з музикою та поголовна гомерична пиятика …
Коли все скінчилося, він занурився у побут, роблячи вигляд, що йому цікаві робота, друзі, коханки, пиятика, природа, місто.
Гуртів цих п’яних стає дедалі більше, пиятика стає модною розвагою, до горілки звикають: пляшкою казьонної або ж власного виробу розплачуються з фірманом за виорану присадибу, за привезену з поля солому, за сусідську поміч …