— М. Номис), питущий («Я — не питущий, отже, не підкочуйтесь до мене з чаркою».
Кожний, хто хоч трохи знає українську мову, відчує, що така фраза звучить по-українському дико, її конче треба перебудувати так, щоб у ній не було активного дієприкметника питущий.
А він нічого не п' є, не … неп … питущий, і тому почалапає з маршовою ротою на фронт, бо … бо … та-такої людини мені не треба.
Таку із слив женуть самогонку, що нащо вже я чоловік не питущий, а набираюсь, як чіп.
Батько в мене дуже питущий і мачуха занадто релігійна.