Недарма ця печера мала назву «Тридцять три лиха», тут жили хвороби.
А печера біля Гомород-Алмаша складається з тридцяти великих печер і тягнеться на цілі дві милі.
Храм був темний, як печера, неначе висічений в скелі.
Треба тверезо підіймати очі, коли тут прочитати: одяг, хутро, лахміття, пелени, ясла, коробочка, кошичок, гніздо, нора, щілина, печера, гріб, рів, темниця, пута, сіть, пліт, шатро й таке подібне.
Містер Бейлі повернув вимикач, і печера яскраво освітилася.
На багато переходів навколо Печера була спокійна, проте царну не покидало тяжке відчуття небезпеки.
Проте вони весь час рухалися вниз, тож кожна печера знаходилася глибше за попередню, і невдовзі від самої лише думки про навислу над головою вагу земної товщі забивало дух.
Печера являла собою заглиблення, достатньо велике, щоб в ньому мали змогу розташуватися дві або три людини; здається, вона була висічена у нижній частині величезної брили.
Тут усі прикметні ознаки міфу про Сараму й паніїв: викрадення божественних корів, печера-схованка на березі річки, крадіжка нічної пори тощо.