Здається, єдиною щасливою людиною серед усіх дорослих був пасічник, дядько Степан.
Там, за плотом, як звичайно, порався дід-пасічник.
Санітар Пасічник пішов зі мною ще раз до сотенного і одержав від нього дозвіл послати мене на лікування в санітарний пункт у Середньому Великому.
На прощання всім гукнув весело найстарший з-поміж нас — господар Пасічник: «Гей, хлопці, та ми під ялицею і не бачили, що Бог насипав каші аж по самі вуха.
— Коли я жив на селі, у мене був знайомий пасічник, котрий ловив бджіл у лісі пасткою.
— Вставай, хлопче, гарячі млинці їсти , — відхиляє половинку дверей старий пасічник.
А на тій картині радісно живими очима дивилися в світ старий пасічник і його дочка Соломія.
Тепер він по-за тим, що стихарний дяк, учитель душ до тридцяти школярів, іще й пасічник чималий.
А тобі хіба не радісно, що у вас буде такий пасічник, як я?
Бджолярство — Святе зайняття, пасіка — Святе місце, а пасічник — побожна людина.