Я прирік па параліч половину власного «я», живу тільки половинчастим життям і наказую собі кохати половинчастим коханням.
Щоразу, коли параліч проходить, організм охоплюють страшні муки й утома впродовж цілого тижня.
І, немов корабель, що у затоці ховається від бурі, я, зіщулившись, перечікую, коли мине параліч.
Це так приголомшило його матір, що її розбив параліч.
І тоді його посів переляк, уже цілком свідомий, бо в голові майнуло: певно, це параліч.
У нього спазматична контрактура лівої ноги й цілковитий параліч правої; випадок, по моєму, невиліковний.
ІНОДІ МЕНІ здається, що він — шкірка молочного щеняти … Коли сусідку моєї бабуні - вчительку Орисю — розбив параліч і вона лежала нерухома вже півроку, хтось порадив її чоловікові вбити молочне щеня і тулити молоду шкірку до вражених місць.