То був дух щойно зораної землі, шерхіт озимини, що, заклякла під снігом, солодко потягу валася, випростуючи зелене пагіння.
Вони віддавали орхідеї Франтішкові й кожного разу дуже дивувалися, що мисливці дбайливо вкладають у ящики лише кореневе пагіння та зів'яле листя з коричневими, пообриваними корінцями, а чудові квіти викидають.
А рослина гналася та гналася вгору, немов з води, й розпускала навсібіч своє довге пагіння.
Йшли до училища не через місто, а навпростець, вирубаним парком — самі пеньки та пагіння од колишніх дерев.
Галич над полями, жайворон у небі, який заливається піснями до солодкої знемоги, ніжні пагіння дерев з розпуклими дитячими листочками, сумовито-клична пісня журавлів …
Я бачив мерехтливе сяйво, узорчаті тіні на підводних скелях, де, погойдуючись, стояло пагіння м’яких, різнобарвних коралів та актиній.
Чільна стіна хатини була запнута буйними ясно-червоними бегоніями та рясноцвітними трояндами; їхнє довге пагіння так переплелося між собою, що майже геть закривало грубі колоди.
Проте мусить розуміти народ, його мо лоде пагіння, що стало електоратом.
Ось уже й зелене пагіння лишилось унизу, а брили зводились далі …