Лишень здалося би , — каже , — острішок поправити, бо завсіди затікає".
Хто нині торкнеться ніжним пальчиком його брови, пригладжуючи її острішок, хто поведе його шукати вбогі пустельні квіти й радітиме тим дивобарвним краплям на тлі піску? ..
Я оступилась під загату, притулилась, голову ховаю під острішок.
А зажерливі спідниці пухли й розпихалися, видиралися одна на одну, розпирали й накривали одна одну, ростучи разом здутою масою листяних блях аж під низький острішок стодоли.
А острішок все росте вгору та вищає, а загата посовується та оступається позад мене.
У снігових завоях завірюхи, де вже од хати тільки острішок, калиною годує омелюхів, отих жовтеньких стомлених пташок.