Так звана Золота татарська Орда, переживала тоді упадок своїх сил і внутрішньої суцільности.
Казанська орда пере стала існувати, її хани стали рускімі.
А то ж раптом вилетить орда з-за Перекопу — а ми тут боки відлежуємо.
Із півночі і сходу насувалася остання, червона орда.
От наближається «батир», і вже вголос зашуміла орда, радіє, хоч і очам своїм не зовсім довіряє: орлом сизим летить улюбленець всієї орди, Кара-Мустафа, везе він зв’язаного Ахметку, сина старого визіра, і прямісінько до хана.
Орда має, як пише історик, «знамениту артилерію», до бірних вишколених вояків.
Саме Кримська Орда відтоді стала «палочкою-виручалочкою», захисницею й покровителькою Московії.
Коли рушила орда, то у Києві киянин не міг чути киянина — у повітрі клекіт орди, скрипіння татарських возів, іржання коней, рев волів і верблюдів, гудіння ріжків.
Сонце високо піднялося над Дніпром, його проміння засліплювало гостей, які сиділи навпроти скляної панорамної стіни, з якої відкривався вид на ріку і лівобережжя, звідки насувалася на Україну Орда.
«Війна , — нагадав Вогник сам собі , — негоже воїну відсиджуватись в безпеці, коли на Русь іде орда !