Мисливці, які переслідували Орла, зупинилися, вражені цим видовищем, але вагання їхнє тривало не довше, ніж омана.
Коли ти просиш, щоб вони спали з тобою, це не омана.
Але ні, це була омана, сонце світило над бурхливим Юрським морем, як і раніше, а стовбури хвощів пнулися до нього.
То було дуже дивне відчуття: здавалося, що й істина, й омана залежать від єдиного її дотику …
Тоді, в роздягальні «Камеральної», була якась омана, примарилося щось несправжнє, фальшиве.
Артур підбіг до кущів, заглянув усередину, але відчув: краще вернутись до Рудольфа й сказати, що то все омана.
— Не омана і не безумство: ваш розум, сер, надто сильний проти омани, а ваше здоров’я — проти безумства.
Легше стає тільки після суїциду, все інше — омана.
Але шлюпка наближалася, й омана поволі розвіювалась.
«Отже, між ними нема зв’язку і лише диявольська омана заводить поміж катарів простолюдця, який хотів би стати йоахимітом або спіритуалом, або навпаки ?»