А з-за обрію виповзла грізна хмара спасенної хвороби і окотилася гуркотавим громом кошмарів у голові і шаленим шумовинням вогнистої, як топлене оливо, крови.
Нам треба всього лиш порох, оливо та хліб або сухарі.
Холодний дим упливав Олізарові в груди, пробиті наскрізь птахом, заповнював, як холодне оливо, і він весь ставав олив’яний.
І падали, як оливо, слова: Розпечені - вони побили градом Вогонь і шум …
Оливо тужавіло йому в грудях, і в них задуб, так само знерухомівши, поолив’янений білий його і печальний хорт.
Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І разний приправляли вар; Олію, дьоготь кип’ятили, Живицю, оливо топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар.
Паюйте все, товариші, поміж собою, а мені нічого не треба; тютюн є, оливо і порох є, то з мене й доволі !
В льохах ми ховали вино, харчі, зброю, оливо, порох та гроші.
Здавалося, що він навіть роздивився Нестеренкові очі - вони холодні, як оливо вночі, але різкі, з хижим відблиском.
Принаймні так пояснював собі це Тікірі: подив улився їм до жил, наче оливо.