ЗНАЧИТЬ — значити; означувати; (иметь значение) — важити.
Визнання цілого народу, як єдиного носія суверенности, якому належить виключне право порядкувати своїм державним, суспільним і господарським життям та означувати своє відношення до інших народів.
За Гердером, національна ідентичність лежить у фольклорі й давніх звичаях — своєрідному історичному архіві, за допомоги якого можна її означувати і досліджувати.
Дальше державні органи радянської України не мають можності ані означувати своєї території зовні, бо справи закордонної політики й заключення миру належить до загальносоюзних органів.
Найкоротший шлях, що нам пропонує символ у руках того, кого він мусить означувати, як створює, так і руйнує поняття та річ, яку воно означувало. (А тут усе поглиблювалося ще й тим, що звивистий візерунок лежав на тулубі !)