Одоробало витріщилось на мене своїми каламутними баньками й скількись часу дивилося як теля на нові ворота.
Прогулюючись набережною, люди милувалися на яхту, і ніхто й оком не кинув на одоробало поблизу неї.
«Умивальну каруцу», як він її називав, професор винайшов сам, щоб прибирати з очей це огидне одоробало якомога швидше, щойно він ним скористається.
Ун і Зур і гадки не мали, що це одоробало може наздогнати вепра.
Моя небіжка Орншка була весела й хату мою звеселяла, а це якась стара чупойда ! насилу повертається оте одоробало по хаті, та тільки кахикає, та бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все стогне.
Тупоокий одоробало, який сидів під стіною, різко, з огидою і почуттям відрази відкинув брудний і липкий глечик з медом.
Я став одчайдушно маневрувать, й коли те одоробало опинилося напроти машини, заплющив очі й щосили плигнув ногами вперед.
Навздогін мені якесь одоробало гукнуло: «Тримайте його !»
А другий був ну цілковите одоробало, і одор®бало моторошнувате.
Стояли дві розкладачки, і на одній справді хропло якесь одоробало, а на другій сидів Портюша, заспаний і кудлатий, немов горила.