Як би гаряча одаліска в сералі не кохала свого султана, він всевладний, вона не має надії звільнитись від його влади, до яких би хитрощів вона не вдавалась.
Одаліска миттю урвала спів, опустила на обличчя серпанок і зникла в бічних дверях.
Кожна одаліска хотіла б народити сина для шах-заде, щоб самій стати законною жоною-кадуною, а там і султаншею.
Султан напівлежав на широкій, гаптованій по боках сріблом отоманці, а на килимі, біля його ніг, сиділа молода красива одаліска, грала на лютні і тихо наспівувала італійську пісеньку.
Ця дурна одаліска навіть не уявляє, який зашморг вона накидає собі на шию.
Він спраглий жіночих ласк, але хто ж заручиться, що його не отруїть, не заріже кинджалом якась там одаліска Амурата?
Ти — неначе одаліска, Що поцілунками зчаровує до сну І раптом будить знов жадобу вогняну.
До Хуррем уночі прибігла молоденька одаліска Шаммама-Ропавочка, тулилася тремтячим тілом до ніг молодої султанші, нажахано схлипувала : — Моя султаншо, вони вб’ють і мене !
Вона відкидається на подушки під стіною, як одаліска, розкішна у своїй непізнаності.
Вона відкидається на подушки: одаліска в розкішному присмерку.