ЛЕВОВА ОГОРОЖА Лев дрімучу діброву з її хащами загороджує, зробивши в ній одні ворота, де й сам поблизу таємно живе.
Дерево, під яким мали залишити відповідь, а потім і гроші, стояло біля дороги; понад дорогою тягнулась огорожа, а за нею по обидва боки — великі голі поля.
Кам’яна огорожа оточувала їх, і звідти було чутно «страшні, нелюдські крики … жінки хрестилися та тікали від цього страшного місця».
І вчасно — удар більшовицької шаблі прийняла огорожа.
Обабіч залізничного полотна стриміла огорожа з колючого дроту.
І переді мною вже не огорожа, а велетенська театральна завіса, палаюча, сяюча зовсім незнайомими мені барвами.
Невисока огорожа, по пояс заввишки, що оточувала паперть, не змогла б стримати натиск натовпу, якби її не підсилила густа жива огорожа з міських стражників та стрільців з аркебузами напоготові.
Огорожа місцями лежала на землі, по двору стояли гнилі калюжі; будинки були облуплені, вікна в хатах були повибивані; подекуди ціле стадо кіз гуляло по садочках і гризло дерево.
За годину, назирнувши, пан Шматлік побачив ту саму картину: огорожа з газет, а з-за неї сивий дим, наче з вулкана.
Огорожа замку, позаяк це був справжнісінький замок, складалася із кручених чавунних стовпів, які були з' єднані залізним візерунком.