У світлі повного місяця та Андрієвого каганця прибульця було видно досить добре: кругле вусате обличчя, кучма, недбало зсунута набакир, червоний кептар нарозхрист, сині шаровари.
Не тільки мене та Кузьму пригощав нарозхрист хазяїн, він і про візника потурбувався.
Як тільки розтанули ранішні сутінки, зза рогу битого шляху, кривавочервоні на тлі ранішнього сонця, виступили кілька постатей в латаних кожухах нарозхрист, у латаних же сорочках і потертих шароварах.
Герман тим часом витерся, взув капці й легеньку сорочку нарозхрист.
Шапка в нього по-парубоцьки збита на вухо, кожух нарозхрист рве його назад, вусища ж метляються на всі боки, то розкриваючи, то затуляючи дядькову посмішку.