Непроглядно густо сплелось грабове, липове, ясенове пруття й творить високий зелений мур.
Криком би кричав, головою об той мур бився би, аж поки розбив би її, щоб нічого не знати, не почувати, не мучитись …
Біда твоя у тому, що розум твій повен знань диявольських, і світло істини не проникає за цей мур.
Мур знову поче кав, поки гомін затихне, й повів далі : — Лишається один злочин: брутальний, підступний на пад на безборонного.
Зовсім несподівано перед ним виріс кам’яний мур, він зиркнув угору і за кілька десятків метрів побачив каплицю.
Від вітру захищав мур, і часом Антон відчиняв Ворота й дивився на пустелю, ледь припорошену снігом, бо вітер не давав йому влежатися.
Падді О’Мур дав згоду, хоч йому й було шкода втрачати такого бездоганного робітника.
Так я і гнав попри той мур, якому не було кінця-краю, мені здавалося, це триватиме вічно, і чув за собою гупання її гумових гівнодавів.
Піднявшись на мур, Іван відчув ліктем легкий дотик.
І мур залатували камінням, свіжовибраним із землі.