— Та ось, пане поручику , — скаржуся , — до вітру серед ночі захотілося, було пішов, та мостина гнила піді мною провалилася.
Я тихенько вийшов з кімнати, але піді мною рипнула мостина.
Вона лежала, укрившись із головою ковдрою і, плачучи, тремтячи від ознобу, чекала, коли скрипне мостина перед вхідними дверима в кухні і брязнуть замки.
Ілія чув, як рипнула мостина, як зашуміла вода у душі … Тріпонувся всім тілом: мамо … Гоцик перед очі.
Крайня мостина складалася з коротких дощок, як і змалював мені архітектор.
Кожна мостина стогнала й рипіла по-своєму, так ніби скаржилася на свої, більш нікому не відомі страждання.
Замріялась на мить і не помітила, як до вітальні ввійшов Іван Петрович, лише коли скрипнула мостина, озирнулась: він стояв позад неї - схвильований, якийсь незвичайний, бліде обличчя.
Кинувся я до дверей, наче несамовитий і бозна, щоб воно було, коли тріснула в мене під ногою мостина.
— Хелл пройшовся по кімнаті, ступаючи м’яко, наче найбільше стежив за тим, щоб не скрипнула мостина.
Гуркіт над головою припинився, тільки порипувала одна мостина.