І справді, кам’яними сходами швидко дріботіла до них крізь мокрий сніг професорка Макґонеґел.
За півгодини я вже весь мокрий від поту, стільки довелося витратити сили, щоб приборкати цю велетенську тварину.
Я дивилася на вогонь і думала про Твіду й Бонні та сподівалася, що лапатий мокрий сніг замів мої сліди.
А воно з води і підглядало за мною, підглядало, а тоді мокрий лантух мені на голову і в печери …
Я спав сном каменя, нічого не чув, нічого не снилося, обливався потами і був мокрий, мов тюлень.
Вербовий мокрий листок приклеївся до шибки вікна; листок був продовгуватий, тонкий, темний і блискучий, як азіатське око невідомого звіра.
Виснажена до краю, не мігши зрушити з місця, я впала на мокрий поріг.
Серце билося з перебоями і важко; щось пульсувало у скронях і щемів поперек, волога слабість оповила все тіло, наче мокрий рушник.
Райнак, трохи потоптавшись, теж зник і з’явився аж надвечір, мовчазний, брудний, геть мокрий.