І він ковтає їх, тільки-но спливає перед очима вишневим туманом давній спогад-мана і підступає під серце солоно-солодка млість.
Але серце застережливо стукотнуло, потім шалено підскочило й дрібно-дрібно затріпотіло, голову стягло мов обручем, мозок оповила млість.
Солодка млість … блідесенький промінчик … як добре жити … думати про інше …
Біляста імла мерехтіла перед його очима, невиразна млість ще тремтіла його в глибині його серця.
Його червоні очі, млість у кінцівках, постійний дратівливий шум у голові, сухість у роті говорили про те, що ще трохи і він відключиться, засне, причавить подушку, смикне Морфея, відійде у сон, але без снів.
Йому стало моторошно, по колінах прошкандибала млість і налляла халяви холодним оливом.
Усі її мрії враз вивітрюються, любовна млість зникає, і кохання скидається на хірургічну операцію.
Напруга зникла так само раптово, як було, коли люди торкалися поверхні Купола; так само, як його млість і супутнє їй видіння опудала в покривленому ковпаку.
Через кілька хвилин знову з’явилися запаморочення і млість.
Старий глянув на Марію спідлоба, пронизливо, і від цього погляду нудотна млість розслабила тіло.