З нього ж і борщик, з нього ж і печеня, і сіряка пошити, і міну якусь на базарі зробити, налог сплатити, або ж ясак , — домовий, подушний, пічний , — на все мишак потрібен.
Мишак — він скотинка дурна, йому й самому інтересно: шо ж воно там за удавочка теліпається?
То тільки так здається, шо отуто, мовляв , — ти, а отуто — мишак, лови його.
А чи гарненько у берестяники запаковані, мишак часом не прогриз?
Та того й не нада, шо жизня духовная: книги, іскуство в нас тут зберігається, а мишак вилізе та нашу скарбницю й погризе !
Король, мишак, обоє Певенсів та Юстас сіли у човен і рушили до феліматського узбережжя.
Тож спочатку трошки сумно було, дупа наче осиротіла, і Бенедикт кожен хвіст, шо йому стрівався, аж очима проводжав: чи то козляк, чи то пташечка, чи там собака, чи мишак.
— Мишак , — хрипко вирвалось у Бенедикта, хоч він і наказав собі мовчати: так на душі кепсько було.
— якшо у підпіллі пусто, якшо мишак перебіг до когось багатшого, то тряси удавочкою, не тряси , — нічого не натрусиш.