І це — роздерті нутрощі й утроби на всіх осяяних токах Століття: білизна, випрана у матерній воді, та людський палець, що прокреслив рису в зеленому й фіалковому небі, у всіх живих проломах — у розривах цих закривавлених сновидних марень !
Підходимо: справді, лежить у колисці невеличка дика коза, над якою в скорбній матерній позі весь час стояла браконьєрова дружина.
І у сні не чув він болю, не видів смерті, лиш усміхався радісно, бо його лице чуло биття серця в теплій матерній груді.
Багацько ласощів є на світі, і хіба ж матерній святій любові чогось жалкувати для коханої дитини?