Після капремонту мансарда стала для Віті ще принаднішою, ще дорожчою.
Для Віті мансарда була найцікавішим, найулюбленішим місцем у всій квартирі.
«Мансарда» виявилася миленьким таким ресторанчиком, де дійсно можна було дістати будь-яке вино, вироблене в Яснізорії.
І, взагалі-то, це не були квартири, а маленькі комірки: де кухня, де ванна, а де мансарда чи тераса з зимовим садом, і скрізь перебувало лише по одній людині.
Мансарда — то наче такий дерев’яний балкон з бильцями на півкухні, до якого ведуть круті, схожі на корабельні, сходи, теж з бильцями.
Ця мансарда як барак, як табір біженців для дрібномаєтного білого дворянства, такого милого й розважливого.
У їхній великій кухні з височенною, як і в кімнатах, стелею, була мансарда.
Моронвалів «до'туа», Рудикова мансарда — усі ті тимчасові помешкання, де йому снились дитячі сни, могли б здатися па лацом порівняно з цією конурою.
Мансарда, що в ній жив Остюк, належала художникові, котрий лежав саме в лікарні.