І голова гільдії рибалок добродій Лящ міг би присягнути, що моанські паскудники не знайдуть в окрузі жодного човна.
Петро й Лящ загорнулися в свої киреї й перебралися під гілля верби.
— «Придумати» , — пробурчав з досадою Лящ , — багато ми тепер придумаємо !
Качур, Довгонос, Лящ, а з ними й Пріся кинулися сповіщати всіх мешканців села про небезпеку й веліли всім складати своє майно та бути на всякий випадок напоготові.
— А світилося, от їй-богу, як вас бачу, так бачив сам, що світилося , — побожився Лящ.
Товариші роз' їхалися, і за кілька хвилин Петро й Лящ зосталися знову вдвох на варті.
— Отож-то й воно , — сказав Лящ, і собі підводячись з землі.
Якби-то потрапити на службу або в панцирні товариші до таких панів, як ось Лящ чи Лянцкоронський, здобути їх довір'я та прихильність … Тоді швидко можна було б вийти в люди, дістати в «доживоцє» якийсь маєток.
Поряд з бочкою, на очеретяних матах, лежали купи в’ялено ї риби: лящ, судак, окунь, крутобокий короп.