Праворуч від самої голови у нього починалася велика луска, по дванадцять у ряд, а рядів було сорок сім.
А дах невисоких домівок покривала луска червоних глиняних черепиць.
Як блищала до світла різнобарвна луска на тілі гадюки !
Скоро в нього луска була і в чуприні, і на вухах, і по всьому одягу, а про руки й ноги годі й говорити ! …
Назад піде — плаче, пітьму за собою веде, місяць на хвості тягне, а зірочки дрібнесенькі - то тієї риби луска.
— зрадів Пантелєєв і, взявши рибину, почав її роздирати, аж летіла з неї суха луска.
Бідаха криком кричав із болю, та Луска міцно тримала його, а жінка тим часом зо всієї сили смикнула обценьки й вирвала зуба.
Побурілі сіті, в яких, мов срібні монети, блищала ще луска, сушились проти дверей халуп, звідки тхнуло важким духом численної, збитої в одній хаті родини.
У пастуха вже поопускалися всі повіки, і сон накрив сотні очей, як ото чаїна тінь накриває зграйку рибок, і вони стрімко пірнають на глибину, а їхня луска востаннє зблискує сріблом.