Удар був меткий і щирий, легінь поточився й клякнув додолу.
Довго блудив легінь по лісу, а таки знайшов житло Сонця.
Вітер слухав уважно, а як легінь закінчив, узяв дудку і заграв на ній, та так голосно, що його почули всі вітри на світі.
Оленка каже, що він найвродливіший легінь у довкіллю.
На щастя, легеня заставі він головного Вітра удома, повідав легінь йому свою печаль і попросив пособити.
Овдовілий легінь горював, посумував, а потім знову одружувався.
Легінь-Сонце випив меду, надів порожню чашу на голову бога і поїхав далі.
Легінь уліз до хати, реве, смикається до Павла, ніби ненароком пхнув на нього дівчину.
Легінь тихенько підкрався, узяв плаття однієї з дівчат і поніс в кущі.
Знову подався легінь на пошуки, довго шукав та таки знайшов Вітрову оселю.