Завівся з першого змаху, як учора кутий … — Гей, Єдинороже !
Я відразу його зауважив — не піжонська тростинка, щоб дамочкам пил в очі пускати, а цілий замашний дубець — із чорного дерева, ще й сріблом кутий.
На кривому столику — важкий кутий свічник без жодної свічки.
— Коли б гетьман не був на чотири ноги кутий, давно спотикнувся б.
Шарлей ловив коней, Самсон же стягнув зі стояка при брамі круглий кутий залізом щит-калкан.
А його син, парубок молодий, як із мармору кутий, поборовши москаля в рукопашнім двобою, бере його за ноги, розмахується і, як сніп через банти в стодолі, перекидає через вал на другий бік.
І під ударами його меча тріснув кутий у Мальборзі щит, тріснув, як череп’яний горщик, сталевий шолом, і хоробрий Арнольд упав з розрубаною навпіл головою.
Видно було, як місяць понад Бахмачем, ніби човен з ясного срібла кутий, по темно-синьому небі плив.
Кутий візерунок її зачинено на замок, але зліва прорізано маленьку завжди прихилену хвіртку на іржавих завісах.
Тоді б не чулося сумних виспівів про те, як «віддавали молоду в чужодальню сторону», а лиш весело погукування Кирпи, коли проскакував на коні повз їхній сріблом кутий повіз: «Не журись, Журино !»