Зі сторожової будки неспішно виповзає Володар Всія Парковки — кремезний дядько середніх літ у засмальцьованих камуфляжних штанях і такого ж походження камізельці.
Високий, кремезний, атлетично збудований брюнет з орлиним носом встигав скрізь.
А другий — років під сорок, кремезний мужчина, полтавчанин.
Тонкий у талії, високий і стрункий Іван Котляревський і кремезний, величний — отець Іоанн Станіславський, учитель російської і латинської поезії.
Це був низький, кремезний чоловік з кривими ногами і квадратним звірячим обличчям, частково закритим темним зубчастим каптуром, що спадав на плечі.
Кремезний юнак з обличчям і поведінкою дитини, він не любив ні вбивств, ні крові.
Кремезний кивнув — більше нічого, жоден м’яз на обличчі не здригнувся, проте Боян ладен був об заклад битися: він уже знає про того Крамера, хто б це не був та що б не накоїв.
Шарпнулися хатні двері, і в хату ввалився п’яний кремезний есесівець з широким, майже квадратним обличчям, густо вкритим ластовинням.
— Але, сер , — кремезний інженер у відчаї заламував руки.
Степан був дідок шпаркий, гонкий, наче очеретина, але кремезний, при силі.