Як настав той день, що вночі вони мали йти колобродити, маестро запросив обох друзів до себе на обід і спитав після частування, що йому слід робити, щоб товариство добре прийняло його.
Напоїв пушкінського телеграфіста, і почали вдвох колобродити, серед іншого посилати телеграми з позначкою «Ялта».
Десь треба нарешті зупинятися для подальшого життя (та й чого колобродити, як все одно добре там, де нас немає) — тож вибрали для осідку Харків.
— Сю ніч я знов ходив колобродити; англійська королева вже трохи мені набридла, то я викликав собі Самодайку Великого Псиногавка.
З війська як повернувся додому у відпустку, то більше на службі й не заявлявся, а подався по Дону колобродити.
Тепер ви знаєте, вельмишельмо-ваний маестро, що то значить колобродити; та глядіть же, нікому про те нічичирк; я й так уже багато розказав вам, а більше не розкажу, і не просіть.
Хто його зна, куди він знову поїхав грати чи колобродити.
Вона вже не ваша і їй нічого з вами колобродити світами.
Отеє ж ми й називаємо «колобродити», так як ото корсари по морю гуляють, тільки тії, як кого пограбують, то вже добра тому не вертають, а ми покористуємось ним та й вертаємо.