Вони розсілися довкола каменя, на якому кобзар розіклав своє добро — житній корж, сало, пучок молодої цибулі, дрібку солі.
— Багато чого тут побачив великий Кобзар: відвідав тоді Хортицю, був у Олександрівську, в Нікополі, в селі Покровському.
— Ваш земляк Левицький читав мені «Кобзар» ваш і «Гайдамаки» …
А коли кобзар узяв останній акорд історичної пісні, Дмитро Іванович швидко підійшов до кобзаря, обійняв його, поцілував.
З такими словами звернувся до поета кобзар Вересай, який примарився йому вві сні.
Чи здивує нас, що «Кобзар» Шевченка зачинається сл зами.
— Увесь «Кобзар», а найбільше западає в серце «Заповіт».
Це він, Кобзар Перебендя, являється як втілення доброї сили й рятує душу хлопця, сина Катерини, коли не можна вже врятувати її самої.
Це були: Пушкін, Лєрмонтов, Малишко російською мовою, Треньов і «Кобзар» Шевченка.
— Ми катюгам не граємо , — з гідністю мовив високий кобзар.