Роман — скопець, він останній і нещасний син Петра, але кесар з роду, онук славетного Симеона.
— Тисяцький Богдан не міг привезти відповідь, бо його на смерть скарав кесар Петро.
Через це кесар, переїжджаючи ночами від града до града і від села до села, розшукував старих боїлів, кметів і боляр просив у них помочі, радився, як йому бути?
— Болгарії й зараз бояться , — гордовито промовив кесар Петро , — на Болгарію ніхто не нападає, ми також бережемо мир і любов …
Тепер вони були вдвох — кесар і княгиня, ще болярин Сурсувул стояв оддалік.
Виїздив із Києва князь — повертався вже й не князь, а казали — кесар.
Кесар Борис увійшов у палату в кесарському своєму вбранні й вклонився імператору ромеїв.
Але кесар Петро давно забув про келих, і стоїть той, припавши порохом, на полиці в опочивальні, не грає, як колись, сріблом, а тьмяно блищить у кутку.
Кесар Петро звів брови й здивовано поглянув на свого старшого болярина.
І написали воєводам По всьому царству: так і так, Що кесар — бог.