Пам’ята єш, про що мріяв у п' єсі «Сто тисяч» Герасим Калитка?
Дар’явауш приступив до євнуха й лапнув зам’який живіт, немов калитка, яку дала євнухові цариця, мала бути неодмінно в нього на череві.
Ось підручник на краю столу, товстий, мов калитка міняйла; між його сторінками засушені весняні деньки, коли квітне яблуня й по молодій траві вже можна бігати босоніж.
Калитка терпляче чекав, поки Васнєцов-Паваротті доїсть борщ.
До борщу приклалися не менш заінтриговані, аніж Калитка, Варфоломійович і Печеніг.
ДІЄВІ ЛЮДЕ Герасим Никодимович Калитка ѕ багатий крестьянин.
Калитка прийняв ходоків у «кабінеті» свого власного ресторанчика на околиці одного із своїх сіл пізно ввечері.
Калитка незворушно наминав голубці й роздивлявся ошелешених співрозмовників.
Тут був Калитка, директор склозаводу, директорка птахофабрики, активісти правих і деяких лівих партій.
Найчастіша локалізація іх — губи, повіки, калитка, слизові оболонки порожнини рота (язик, м’яке піднебіння, мигдалики).