І про цятки зірок, що зоріють — зіниця в зіницю, і про те, що рокує пророк, про надії тремтячу синицю.
Ця іскра — інші світи, і ця зіниця думки провидить у них вічність.
— У нього була донька, дитя пещене, не грожене, зіниця ока.
Коли ж вона людина, послана від нього, Бог є їй дух, серце, голова, око, зіниця.
Голубувата хмара, в якій раптом з’явилася чорна діра — мов зіниця гігантського ока — впала на скелі, торкнулася Зо Лі крижаним диханням і, наче безодня, розверзлася перед ним — і він зрозумів, що це таке !
Часом вона перегукувалася з мотивом Абаєвої пісні - «Зіниця ока мого» — про невтішне горе розлучених сердець, що горіли невгасним полум’ям безмежної любові …
Зіниця в оці є центр кільця, і наче кільце В кільці, вона с джерелом світла і без неї скрізь усе пітьма.
Нгалина зіниця розширилася ще дужче, у густій темряві вона наче перетворилась на дивовижний екран, на ньому заворушились нечіткі тіні.
Погляд мій метався між екраном, на якому виднілася «зіниця», гравілотом, спідометром і таймером.
Починаючи з європейських газет по тогочасній сенсації - десь після полтавської баталії - і далі, від Вольтера і взагалі Просвітництва аж до романтизму доби його розквіту, світова зіниця зупинилася на постаті українського гетьмана.